З фондів сільської бібліотеки

       Щедрi добрi іпрацьовитi люди живуть у селi Конаткiвцях.Першi вiдомостi про село знаходимо в монографiї пiд редакцiєю Е.Сецiнського."Труды Подольского епархиального iсторико-статистiческого комiтета",Выпуск 9,Приходы и церкви- Каменец-Подольскiй,1901.Хоч Сецiнський в основному записував історiю церкви,його книга є цiнним джерелом.Територiя села простягається з пiвдня на пiвнiч на2 км,а з сходу на захiд на 1,5 км.Воно розмiщене на височинi,яка зi всiх сторон опускається до оточуючих сiл : Лозова,Будне,Тропова,Iвашкiвцi,Млинiвка,Лучинець,Плоске.Вiд обласного центру село вiддалене на 100км.Рiчки в селi немає,а тiльки в центрi - невеликий ставок.Мiж Будним та Конаткiвцями протiкає рiчка Остриця.Цікавим є походження урочища «Вікнина» або ж «Броур».Перша назва від того,що до сьогоденнятам чиста джерельна вода.Чистоту і прозорість її прирівнювали до віконного скла,дзеркалля.Друге йменування тому,що пізніше пан,по імені Броур збудував там пивоварню.Навколишні поля засівали житом і варили чудове свіже пиво.Славилось воно на усьому Подоллі.На вiдстанi 25 верств видно майже все село,яке потопає в густих садах i приходський храм,який пiднiсся над всiма садами i будинками.Мiсцевiсть здорова,не сприяюча епiдемiчним хворобам.Грунти,то чорноземнi,то глинистi i в загальному достатньо плодороднi В селi є багато фруктових садiв,в яких ростуть : яблунi,грушi,сливи,вишнi,черешнi,горiхи,малина,смородина,аґрус та iншi.Є велика кiлькiсть колодязiв iджерел з питною водою.Особливо любиме жителями села джерело Вiкнина,яке розташоване в північній околицi села.На захiднiй та пiвденнiй околицях є три невеликi лiски : Запуст,Федiрчик,Трушовець.З давних давен село називалось Куна,а пiзнiше Кунатiвцями.Нинi - Конаткiвцi.Сьогоднi лiси в бiльшостi своїй вже вiдступились вiд села,але їх близькiсть придає приємної екзотики i краси.А мешканцi села мають вiд лiсiв чималi матерiальнi вигоди.Якщо заглянути вглиб iсторiї,то перше поселення наших предкiв з трипiльських племен вiдноситься до 4 ст.до не.,про це свiдчать знахiдки камiнних знарядь працi в урочищi Зруб (кам'янI сокири,молотки,скребки).До 4 ст.до н.е.на цiй територiї iснував первiснообщинний лад.З 3-го до 6-го ст.проходить розпад його iформується феодалiзм.В перiод розпаду первiснообщинного ладу нашi предки переходили на осiлi форми житття,почали займатися хлiборобством,тваринництвом,гончарництвом,бортництвом.Територiя мiж Пiвденним Бугом та Днiстром заселялась слов'янськими племенами : уличами,волинянами.Наше поселення було приблизно на кордонi цих племен.За деякими ознаками (виорюються черепки глиняного посуду,золи,оброблений камiнь) перше поселення було поблизу води.Спочатку в селi було лише 30 поселень,а 1775 роцi в Конаткiвцях уже нараховувалось 175 господарств.Село поступово розширювалось в сторону Тропови.Було вирiзано дорогу,вздовж якої будувались жителi села.В основному там селились ті,якi прийняли католицьку вiру.Прiзвища їхнi закiнчувались на -ський,-цький :Туранський,Погорецький,Богацький,Каричковський,Сузанський,Фуяровський,Кашевський,Заячковський та iн.Вулиця називалась «Герла».Цi люди вимушенi були говорити польською мовою,тому решта жителiв села говорили,що жителi Герлiв не говорять,а «гергочуть».Герляни надiлялись великими земельними надiлами,не платили подушного.Найбiднiша частина населення жила на вузенькiй кривiй вуличцi,яку так i називали- "Дрантiївка".Ось так i вiдбувалось розшарування селянства.Поступово населення зростало.Освоювали люди новi землi.Так в напрямку Iвашковець було вирубано велику дiлянку лiсу.Вздовж широкої прямої вулицi,яку назвали "Лiсова",почали поселятись новосели.А поле за цiєю вулицею називали «Зруб».В сторону Лучинця є невеличка низовина,яку жителi назвали «Западами».Оточена з усiх сторiн рiдкiсними деревами,вкрита чудовим килимом трави i квiтiв,вона є улюбленим мiсцем жителiв села.Про першi поселення свiдчать i давнi захоронення.На кладовищi помiтно три перiоди надгробних виступiв.З утворенням Київської Русi,як самостiйної i сильної держави,при князi Олеговi проходить об'єднання всiх схiднослов'янських племен (9I2-972рр.).I вже при княжнi Ользi наша територiя входить до cкладу Київської Русi,як Волинське князiвство.В другiй половинi 12 ст.в Київськiй Русi проходить процес її роздрiбнення на окремi князiвства.В 1199р.Галицький князь Роман Мстиславович об'єднує Галицьке князiвство з Волинським,а на початку 13 ст.на територiї Київької Русi сформувались самостiйнi князiвства : Київське,Переяславське,Смоленське,Чернiгiвське,Владимирське,Турово-Пiнське,Полоцьке,Галицько-Волинське,Суздальське.Мiж ними велися постiйнi чвари i мiжусобнi вiйни за князiвськi престоли.Київське князiвство втрачало свiй вплив на них.Роздiбненiсть i мiжусобнi вiйни привели до того,що в 1240-42 рр.хан Батий розгромив поодинцi руськi князiвства i Київська Русь на довгий перiод попала пiд монголо-татарське iго.Якщо взяти окремо нашу територiю,то вона знаходилась пiд владою Київської Русi з 912 по 1242р.,тобто 330 рокiв.З них 187,як Волинське князiвство i 143,як Галицько-Волинеьке.Потiм бiля 135 рокiв знаходилась пiд татаро-монгольським iгом.135 рокiв на Волинськiй територiї татаро-монгольськi хани грабували народ ясаками.Але не тiльки однi татари брали данину.Мiсцевi князi i воєводи,якi пiшли на службу хановi,брали i собi з населення данину.Подвiйний гнiт,побори,знущання робили життя нестерпним.Люди тiкали в лiси,необжитi мiсця,розорялись поселення,приходили в запустiння поля,ремесло,культура,торгiвля.Як одна темна нiч пройшов цей перiод на Київськiй Русi.В 14 ст.Влада монголо-татарських ханiв значно послабилась внаслiдок внутрiшнiх протирiч i росту самостiйностi пiвнiчних руських князiвств,якi поступово економiчно i органiзацiйно змiцнювались,нарощували вiйськову силу.Ненависть до ворогiв-загарбникiв надавала сил i вiдваги народовi.В 1380 р.очоленi князем Дмитрiєм Донським руськi вiйська розбили наголову татаро-монгольськi вiйська,пiсля чого в 1480р.влада ханiв остаточно була втрачена над Руссю.В першiй половинi 14 ст.На заходi руських земель формується мiцне польське королiвство.Воно скористалось послабленням ханської влади i руських князiвств в боротьбi за незалежнiсть з Золотою Ордою протягом 1349-1387рр.загарбує значну частину захiдно-руських земель,в тому числi й Галицько-Волинське князiвство.Загарбницька полiтика польських завойовникiв вiдрiзнялась вiд золотоординських формою i змiстом.Золотоординськi хани задовольнялись збором з народу одним ясакам (податки натурою),польськi завойовники вiдбирали все: поля,лiси i ставали на них своїх вельмож,воєвод даруючи їм вiд свого iменi iменнi обширнi володiння,закрiпачували людей,впроваджуючи свої порядки,релiгiю.Пiсля загарбання Польським королiвством значної частини захiдних руських земель,в 1385 р.наша територiя була надана Литовському князю Вiтовту.З архiвних даних,на основi дарчих грамот вiдомо,що пiзнiше село перейшло у власнiсть потомку Вiтовта - пану Кунатовському,за прiзвщем якого i одержало свою назву.Перший пан оселився в цьому селi в 15 ст (1450р.).Кунатовський продав Кунаткiвцi Томашу Замойському (Барського староства). 

        В кiнцi 16 столiття (1599) Кунаткiвцi входили в склад воєводства Скиндаропольського i довгий час належали Томашу Замойському.Ось як про це описано в книзi «Барське староство»: «Путем раздачи земель,преiмущественно туземцамъ,Замойскiй приобреталъ хорошiй контингентъ замкових слуг,так,как все эти державцы были обязаны военною службою,с другой стороны - находили в них помощников по части заселения шаргородских пустынь.Зта местность,официально значившаяся пустынею в 1583 г.,в видеркафовой записи 1599 г.,оказывается уже довольно густо засадженою,любопытно,что огромное большинство их - села,которыми владеют шляхтычи.К разряду не шляхетских сел отнесены Кунатковцы,село воеводства скиндеропольского".В 17 ст.село вже називали не Кунаткiвцi,а Конаткiвцi.Населення тодi складалося виключно з селян-малоросiв православного сповiдання (712 м.i 662 ж.),якi займались в основному землеробством,садiвництвом.Деякi займалися розпилюванням дощок i виготовленням грубих виробiв з дерева: кадок,возiв,саней i т.д.В 1775 р.старе помiщення приходського: храму було продано,а на його мiсцi збудований на кошти княгинi Любомирської i прихожан новий дерев'яний храм на честь Возвиженiя Хреста - Будiвля храму в трьох куполах ,при ньому дерев'яна дзвiниця.Iконостас в церквi трьохярусний,поновлений в 1879 р.,при чому нижнiй ярус перероблено заново.Церковнi землi 69д.933с.ПахотнI дiлились на 3 участки.В одному участку 50д.,тут мiж iншим i знаходились 9д.незручної землi,покритої рiдким дров'яним дубовим i березовим лiсами; в іншому участку 12 д.,при обробцi цього участку виорюється немало,битої глиняної посуди древнього виробництва; третiй участок мiстить 4д.В той час майже з усiх бокiв по села припирались лiси.На мiсцi теперiшнiх садиб шумiли лiси,та й саме село мало чим вiдрiзнялось вiд лiсу.Обабiч дорiг,крiм плодових дерев,росли ще й великi лiсовi і влiтку вулицi нагадували тунелi.Красою природи не позбавленi Конаткiвцi й сьогоднi.Пам'яток особливих подiй,що вiдбувались в селi в той перiод не залишилось,однак якщо врахувати,що в 1653р.Богдан Хмельницький зi своїм вiйськом проходив з Шаргорода на Бар,звiльняючи цю територiю вiд полякiв.З 1672 по 1699рр.захопили територiю турки пiд проводом султана Магомета 4.В 1675 р.в Шаргородi було повстання Морозенка проти туркiв,а в 1734 р.Сотника Варяна проти полякiв ; в 1754-1768р.повстання Ґонти i Залiзняка (колiївщина - проти польського гнiту),- то навряд чи цi подiї чимось не вiдбились на жителях села,або без їх участi в цих подiях.В 1793 роцi Подiлля,в тому числi i наше село,були приєднанi до Росiї ,але пани поляки залишились на своїх мiсцях без ущербу своїм привiллям,давши згоду вiрно служити петербургським царям,а селяни як були крiпаками,так i залишились.Реформа 1861 року полегшення селянам не принесла.Кращi землi залишились за панами,дiлянками гiрних полiв були надiленi селяни,але лише тi,хто мiг їх викупити.Пiсля реформи селяни в абсолютнiй бiльшостi опинилися в важкiй обстановцi : позбувшись помiщицького гнiту формально,вони вiдчули на собi нову форму експлуатацiї.Крiм зобов'язання перед паном - вiдробляти за надiл,селянин був змушений ще платити в казну податок з кожної десятини.Та частина селян,яка немала змоги купувати чи брати в арендi надiл,змушена була iти батракувати.На протязi перших десятилiть,пiсля реформи,на селi стали великi контрасти мiж селянами.Невелика частина селян,яка мала "тягловi" надiли робилась бiльш заможною,а друга,бiльша частина,з "пiшими"' надiлами,тобто без тягла,i батраки,якi мали лише власнi руки,iшли в кабалу до помiщика або до нових гнобителiв,якими стали багатi односельчани,що пiзнiше називались - глитаями.Для деякої частини селян засобом для iснування були ремесла бондарства,мулярство,ковальство,кумнарство,ткацтво,Про це свiдчать прiзвища : Ковальчук,Бондарчук i iн.Частина селян ходила на заробiтки в помiщицькi маєтки.В цьому,життя абсолютної бiльшостi селян було надзвичайно важке i безпросвiтне.Не вистачало всього: i харчiв,i житла,i одежi.Наймена праця не регламентувалась нi законами,нi правами,працювати приходилось вiд зорi до зорi,всiєю сIм'ею.Навiть дiти 7-8 рокiв залучались до важкої фiзичної працi.Проте i в таких умовах суспiльно-полiтичний розвиток суспiльства не припинявся.Продовжує розвиватись культура,лiтература,мистецтво.Церковно-приходська школа (1866р) розмiщалася в примiщенi,побудованому в 1869 роцi.Хоч церковчо-приходська школа побудована на кошти жителiв села,але вчитись в нiй не було всiм доступно.За навчання потрiбно було платити.Вивчали лише Закон Божий.Вчителями були пiп i дяк.Пiп на селi був i вчителем,i суддею,i наставником,духовною i свiтською особою - владою.Церква дбайливо пiдтримувала в належному станi i по конаткiвських мiрках була чималим землевласником.З 1890 р.по 1917 р.село належало помiщицi Марiї Олексiївнi Калашнiковiй.На той час церква мала 63 га.,а 1500 га належало помiщищi.Крiм орної землi помiщицi належали лiси "Запуст" i "Федiрчик",а також пивоварний завод,який вона здала в оренду чеху Киору.Пиво славилось далеко за межами села.В цi роки населення села,як i ранiше складалося з селян,якi займалися розпилюванням колод,виробляли кадки,вози,сани та iн.Частина жителiв займалась шевством,ткацтвом,ковальством,але в основному населення займалося землеробством.Правда,не всi селяни працювали на власному полi.Було 30%батракiв,якi зовсiм не мали землi.Багато селян були малоземельними.За несплату податкiв селян сiкли рiзками,без суду ув'язнювали.Все це загострювало класовi суперечностi на селi.В фондах краєзнавчого вiддiлу обласної бiблiотеки збереглася постанова могилiвського повiтового справника про арешт органiзаторiв сiльськогосподарського страйку з селi Конаткiвцях Могилiвського повiту №64« 1905р. мая 30-го дня,я могилiвський уездный исправник,рассмотрев административное расследование,произведенное мною в с.Канатковцах,крестьянами того же селения,выразившимсяв том,что 27-го,сего мая,толпа крестьян явилась в экономию,с шумом и угрозами разогнала всю зкономическую прислугу,полевых рабочих с плугами,а также на пивоваренном заводе,чем приостановила производимую в этот день варку пива,что по показанню владелицы М.Клоръ,управляющего имением Вильгельма Ретвиша и других служащих,главными зачинщиками зтого дела являютоя крестьяне:Стефан Заболотный,Максим Мельник,Яков Мельник,Петр Штепа,Федор ЛигоцкиЯ,Сергей Богацкий,Яков Зарольский,Стефан Кадыш,а потому,на основании 21ст.положення об усиленной государственной охране постановил : названных лиц в силу распоряжения подольского губернатора арестовать на 2недели и отправить этапным порядком для содержания под стражей в каменецкий тюремный замок,поручив полицейскому управлению сделать распоряжение о помещении их впредь до отправки этапа в могилевский тюремный замок.Копию сего постановления вместе с расследованием представить подольскому губернатору,о чем донести прокурору Каменец-IIодольского окружного суда и уведомить начальника Подольского жандармского управлення.Подлинное подписал уездннй исправник Силич".Це не єдиний приклад селянского страйку.Восени 1905 року селяни прийшли до маєтку помiщицi i вимагали пiдвищення плати за роботу.Органiзаторами були Мельник Максим,Мельник Якуб,Зарольський Якiв,Фраценюк Павло,Лiгоцький Федiр.Придушили селянське повстання загони козакiв,яких визвала помiщиця.З повсталими жорстоко розправились 20 чоловiк арештували.Серед них були i органiзатори.В жовтнi мiсяцi 1917 року селяни знову розпочали боротьбу з помiщицею.Вiдiбрали в неї землю.Помiщиця втекла в Могилiв-Подiльський,де й померла.Органiзаторами були Моцний Тимофiй,Кучер Олексiй.Вони ж органiзували подiл помiщицької землi.Помiщицька земля була подiлена мiж безземельними i малоземельними селянами.Орендатор Клор,тiкаючи з села,наказав пiдпалити пивоварний завод.Розлюченi селяни остаточно розгромили залишки пивоварного заводу.Залишилась одна невелиина хатина,в якiй зосталась жити стара мати помiщицi,нiмкиня,яка там iпомерла.В 1919 роцi село було зайняте вiйськами Денiкiна,якi перебували в селi три мiсяцi.Через деякий час в село вступили вiйська Петлюри.Петлюрiвцi були мiсяць.Побували в селi i вояки гетьмана Скоропацького.Переживши труднощi вiйни,голод,який з I921р.охопив всю країну селяни з великою знергiею взялись поправляти свої справи.Пожвавився розвиток дрiбної промисловостi,кустарного виробництва,торгiвлi,краще стала оброблятися земля.З метою всеобучу в серпнi 1921р.вiдкрили хату-читальню.У вереснi I92Iр.вiдремонтували школу.Жовтень 192I рiк почистили греблi.Листопад I921рiк - створюють сiльську Раду.Перший голова с/ради- Кучер Олекса,пiсля нього Гордiшевський Онуфрiй.В 1927 р.заснована комуна "Свiтова зiрниця",яку в 1935 роцi перетворили на колгосп,який мiж собою люди називали "Бджiлка".В лiтнiй перiод року починають дiяти ясла.Влiтку 1930 р.в Шаргородi органiзовано МТС.Взимку при МТС працювали курси.Весною 1931 р.створено тракторну бригаду з тракторiв марки,"Маккормик".Першим бригадиром був Бiлокiнний.З 1929 по 1931 рiк лiквiдовано неписьменнiсть,через лiкнепи,в яких проводилось навчання всього нешкiльного населення.В 1931 р.школа з 3-рiчноiстає 7-рiчною.Число учнiв збiльшується.В 1934 роцi молодь в масовому порядку йде вчитися в технiкуми,вузи,школи ФЗУ,виїзджае на роботу в промисловi центри.В сiльському клубi демонструються кiнокартини,ставляться п'єси.В колгоспi появляється все бiльше технiки,переважно вiтчизняної:трактори ХТЗ,СТЗ,НАТЗ,комбайни,рiзний прицепний iнвертар.На кiнець 1940 року поля колгоспу обслуговувала тракторна бригада.Посiв,збирання та обмолот зернових культур проводились повнiстю механiзовано.Появились автомашини.Укрiпились тваринницькi ферми.Зросла врожайнiсть зернових.В 1940 роцi колгосп "Свiтова зiрниця'' було названо «Трудовик».В 1945 р.переiменовано на «Комiнтерн».Збудовано багато тваринницьких примiщень,школу(1928р.),сiльмаг та iн.Вiроломний напад фашистської Нiмеччини на колишнiй СРСР 22 червня 1941 року нарушив всi плани i нормальне життя людей 3 22.06.по 13.07.було мобiлiзовано все населення чоловiкiв вiком вiд 18 до 50 рокiв,здатне носити зброю.З наближенням фронту 10 липня почалася евакуацiя громадсько-полiтичних установ,технiки,худоби,iнших цiнностей.20 липня Конаткiвцi зайняли нiмецько-фашистськi загарбники.В серпнi 1941 року територiя Вiнниччини була розчленована.Значна частина її,по лiнiї Могилiв-Подiльський-Жмеринка-Бершадь,разом з iншими територiями пiвдня i пiвденного заходу України була передана в нагороду боярськiй Румунiї i увiйшла до складу так званої Транснiстрiї (Заднiстров'я).Почалися довгi i важкi роки окупацiї.Румунськi окупанти твердили,що все населення вiд Днiстра до Бугу є румуни.З школi запровадили викладання румунської мови,завезли румунськi пiдручники.Населення не хотiло миритися з такими порядками.Батьки не пускали до школи дiтей.Вчителi,якi залишились в селi,не хотiли працювати в такiй школi.А тому вже з сiчня 1942 року семирiчна школа була перетворена на чотирирiчну.Та й то,школу вiдвiдували 6-10 учнiв кожного молодшого класу,в роки окупацiї було запущено обробiток землi.Не було тракторiв,коней,с/г iнвентаря Багато землi стояло толокою,поля i городи заростали бур'янами.А та частина землi,що оброблялась давала дуже низькi врожаї - не бiльше,як 8-10ц.зерна з гектара.Населення села голодувало,а весь хлiб забирали окупанти.Вже в 1943 роцi в село почали навiдуватись партизани.З великою радiстю зустрiчали колгоспники народних месникiв,допомагали їм продуктами харчування,одягом.А на початку 1944 року партизани стали майже повними господарями села Конатковець.Румунськi жандарми уже боялись навiдуватись в село.14-го лютого партизанське з'єднання з участю мешканцiв села органiзувало наступ на румунських карателiв.В цьому бою було вбито багато румунських солдатiв i офiцерiв.Румуни змушенi були вiдступити.Але вночi партизанське з'єднання перебазувалось на нове мiсце.Румунська каральна частина знову захопила село i вчинила жорстоку розправу над мирним населенням.За допомогу партизанам були розстрiлянi...

          У пiслявоєннi роки село поступово вiдроджувалось,росло населення,механiзувався мiсцевий колгосп.Поступово налагоджувався побут сiльських трударiв.В господарствах з'явились мотоцикли та автомобiлi,пральнi машини,телевiзори,холодильники.Люди почали будувати красивi добротнi електрифiкованi житловi будинки.Село було радіофiковане.З джерела "Вiкнина" протягнутий водогiн.Розвивалась телефонна мережа.
         На жаль негативнi процеси останнього двадцятирiччя зупинили розквiт села i призвели до його занепаду.Зруйновано колгосп.Почався вiдтiк молодого населелення в пошуках заробiткiв.Село вимирає.Останнiми роками спостерiгається негативна демографiчна статистика.За рiк в середньому народжується 7 малят i помирає 20 чол.Населення на квiтень 2014 року складало 691 чол.